Статті
Психологія

Колесо дисбалансу

У коучингу існує популярна техніка «Колесо балансу». Варіантів у неї кілька, але загальний зміст однаковий. Суть у тому, щоб обрати важливі для людини сфери життя, наприклад: сім’я, робота, секс, хобі, а потім оцінити, наскільки кожна сфера «розвинена», з якими сферами можна попрацювати. Далі фахівці рекомендують, що і як зробити, щоб ваше колесо не «кульгало».

У сучасному світі кричущих заголовків про успіх, гармонію й саморозвиток ця техніка виглядає цілком логічно. Підтягни всі сфери, стань ідеальним і буде тобі щастя. Буде щастя…

А чи буде?

У голові виникає образ багатоквартирного будинку. Ось в одному вікні ми бачимо молоду маму, яка нещодавно народила дитину. Більшість сфер її життя почали «просідати», тому що вона звикає до нової ролі у своєму житті. Вона дуже хоче розвиватися, поєднувати все разом, але не завжди виходить.

У сусідньому вікні кар’єрист середнього віку. Він зараз на піку свого професійного шляху. Його робочий день закінчується затемна, вдома чекає сім’я, катастрофічно не вистачає часу на все інше. Він скоро зможе розслабитися, ось тільки ще один останній ривок.

Трохи нижче в будинку живе дівчина. Її життя минає в соцмережах. Вона блогерка, і телефон майже приріс до її руки. Вона звикла жити напоказ, добре виглядати, займатися спортом і бути взірцем для наслідування. У неї не складаються стосунки з чоловіками, бо не всі хочуть бути частиною життя на екрані. Але це її робота, її спосіб життя і якісь інші сфери «кульгають».

А ліворуч у вікні за столом сидить жінка. Її голова сумно опущена, вона плаче. У сусідній кімнаті граються діти. Її чоловік загинув на війні. Їй потрібно забезпечувати свою маленьку сім’ю. Багато сфер її життя в глибокому дефіциті, вона змушена зараз жертвувати чимось, щоб знову відчути ґрунт під ногами.

Таких історій можна вигадати безліч. У кожному дворі є такий багатоквартирний будинок.

Що ж дає нам прагнення до ідеального балансу? Що ховається під маскою перфекціонізму?

Відповідь - ілюзія контролю.

Колесо балансу обіцяє, що якщо ти правильно розподілиш сили, час, увагу, то життя налагодиться, але реальність влаштована інакше. Іноді колесо життя веде тебе, а не ти його. Молода мама не «завалила» сферу кар’єри, вона тимчасово інвестує у виживання і зв’язок. Кар’єрист не «ігнорує» сім’ю , він платить часом за реалізацію амбіцій. Блогерка не «поверхнева» , вона адаптувалася до економіки уваги. Жінка, яка втратила чоловіка, не «втратила баланс», її система координат узагалі зруйнована, їй потрібен час, щоб збудувати нову.

Під маскою перфекціонізму часто ховається тривога, страх виявитися «недостатнім», страх відстати, страх бути гіршим за інші вікна в тому самому будинку.

Соцмережі підсилюють цей ефект. Ми дивимося на вікна сусідських «відбалансованих» днів замість реального життя, Там завжди є спорт, розвиток, щаслива сім’я, подорожі й ідеальна шкіра за будь-якого освітлення. Їхнє колесо ніби намальоване циркулем. Але за кадром залишаються переробки, сварки, втома, медикаменти, кредити й банальна виснаженість. У світі нескінченного саморозвитку й «успішного успіху» ми перебуваємо в безперервному змаганні з іншими й із самими собою: більше, краще, сильніше. А якщо не можу,не вивожу, значить, я не ідеальний. Колесо перетворюється з інструмента усвідомлення на інструмент самокритики, викликаючи хронічне почуття провини за природні перекоси життя. Але ж будь-який розвиток асиметричний. Коли зростає одна сфера, інші тимчасово відступають. Неможливо одночасно проживати материнство в його глибині, будувати бізнес із нуля, проходити особистісну терапію, подорожувати й зберігати ідеальний шлюб. Ресурс психіки й тіла кінцевий.

То, можливо, баланс це не коли всі сфери на «десятку»?

Можливо, баланс це коли теперішній перекіс усвідомлений і прийнятий?

Може іноді життя це колесо дисбалансу?І їде воно не тому, що рівне, а тому що витримує навантаження?

Ідеальний баланс це красива схема. А живе життя це динаміка, втрати, піки, виживання, ривки й паузи.

Що каже психологія?

Іноді саме на спущеному колесі людина доїжджає до найважливіших точок своєї долі. Якщо звернутися до клієнт-центрованого підходу, ідея життєвого балансу починає звучати зовсім інакше. Карл Роджерс говорив про конгруентність - внутрішню узгодженість між тим, що людина відчуває, думає і як вона живе.

Вона може вибудовувати баланс, який вважається правильним, соціально схвалюваним, «здоровим», але водночас відчувати порожнечу, втому й внутрішню фальш, тому що цей баланс побудований з очікувань, автентичні ж потреби не враховуються. Роджерс називав це розузгодженням між «реальним Я» та «ідеальним Я». Ідеальне Я знає, як треба приділяти час сім’ї, розвиватися, дбати про тіло, реалізовуватися, бути в ресурсі. А реальне Я в цей момент може хотіти лише одного - вижити, відпочити, сховатися, прожити втрату або, навпаки, з головою зануритися в одну справу, яка дає сенс.І що більший розрив між цими двома Я, то вища внутрішня напруга. Ззовні колесо може виглядати «правильним», а що усередині?Наскільки людина живе у згоді із собою?

У КЦТ є ще одне важливе поняття -безумовне прийняття.

Це те середовище, у якому людині не потрібно бути «збалансованою», щоб мати цінність.Вона цінна у своєму перекосі.У своїй втомі. У своєму тимчасовому провалі.

І саме в атмосфері такого прийняття парадоксально з’являється більше стійкості, ніж у спробах себе полагодити. Тому що коли людину перестають оцінювати за шкалою «наскільки рівне в тебе колесо», у неї з’являється простір почути себе. А почувши , вона починає природно рухатися до змін, які їй справді потрібні.

З точки зору клієнт-центрованої терапії, здорове життя - це не ідеально намальоване коло.Це жива, рухлива форма, яка складається з автентичних переживань людини.І інколи найбільше зцілення відбувається тоді, коли людині дозволяють жити з тим перекосом, у якому вона зараз перебуває.

Тому що справжня гармонія в КЦТ народжується з узгодженості людини із самою собою. То ж може саме зараз час визнати, що нам дуже страшно бути не на 10?